Написано для Батьківський канал.

Ще до появи Назарівни ми прийняли рішення, що навіть після цієї події в нашому житті нічого не має різко змінитися. Про жодні подорожі тоді ще не йшла мова. Звісно, мрії були й деякі плани теж, але починали ми зі значно приземленіших ідей. Хотіли, щоби поповнення в нашій сім’ї не змусило нас зачинитися в чотирьох стінах із вилазками лише на дитячий майданчик.

Протягом вагітності намагалися вмикати різну музику, слідкували: як Назарівна на це реагує – залишається спокійною чи, навпаки, починає товктися. Загалом їй подобалась вся музика, яку вона чула. Тому мали змогу відвідати декілька невеличких концертів. Єдиний випадок, коли малечі не сподобалось, – концерт, де виступали різні ді-джеї. Під час одного з виступів було дуже багато ударних, ці звуки наче відбивались у животі, Назарівна почала дуже сильно нервувати та копати ногами, тож ми були змушені піти. А найбільшим концертом, який вона відвідала ще в животі у мами, був концерт пам’яті Кузьми Скрябіна на Арені Львів. Термін вагітності тоді вже був серйозним, квитки були у фан-зону, а мамині ноги не завжди витримували такого навантаження, тому ми завбачливо взяли з собою розкладний стільчик, який дуже став тоді у нагоді.

Але одна річ ходити на концерт, очікуючи на дитину, і зовсім інше – вибратись на таке дійство з малюком у візочку. Перше надважливе правило, яке ухвалили для себе і на яке радимо іншим звернути увагу, звучить так: куди б ми не зібралися з малюком і як би ми не хотіли повністю насолодитися цією подією, ми розуміємо, що здоров’я і комфорт дитини – на першому місці. І тому ми мусимо бути готові в будь-який момент піднятись і вийти, як би нам не було прикро, якщо цього вимагає ситуація. За весь час скористатися цим правилом нам довелося лише одного разу. Проте коли налаштував себе відповідно, ти зовсім інакше сприймаєш ситуацію і є набагато спокійнішим. А це сприяє можливістю насолоджуватись концертом.

Свій перший концерт Назарівна відвідала в майже двомісячному віці. Це був концерт гурту Крихітка, який відбувався в івент-холі «Кіно». Квитки ми купували заздалегідь, вирішили резервувати собі місця за столиком на балконі. Таким чином навколо нас не було натовпу; ми мали місце, де можна було покласти люльку з малечею і за потреби достатньо простору, щоб її переодягнути. Несподівано корисним виявилось те, що Назарівна була не в звичайній колясці, а в автолюльці (про вибір останної ви можете прочитати тут). Це давало нам, окрім додаткової маневреності, ще й цікаву особливість: капюшон автолюльки був досить щільний і додатково захищав малечу від звуку. Вона чудово проспала весь концерт. Найвеселішим було те, що прокидатися вона постійно саме тоді, коли припиняла грати музика і стихали аплодисменти. А коли починалася нова пісня, вона знову починала дрімати.

17797773_802337976591423_361988791_o

У листопаді та грудні Назарівна чесно відпрацьовувала звання наймолодшого волонтера акції «Миколай про тебе не забуде», допомагала на Фабриці Святого Миколая, роздавала журналістам інтерв’ю і просто покращувала всім настрій. Тож для неї, як і для решти волонтерів, заслуженою нагородою стала вечірка «Етно Миколай» в Палаці мистецтв. Вона уважно слухала виступ Степана Горбика, захоплювалася світловими ефектами під музику Тroye Zillia, а потім відривалася і навіть підспівувала несамовитим Joryj Kloc. Доня в той час ще не стояла впевнено на ногах, візочок занадто габаритний для таких подій, тож на цьому концерті нам дуже став у нагоді ерго-рюкзак, в якому малеча провела більшу частину вечора (що таке ерго-рюкзак і більше про нашу слінгоісторію можна прочитати тут.)

 

Свій третій великий концерт Назарівна відвідала за день до святкування першого року життя. І це був кардинально інший досвід – вона вже вміла ходити, а про двогодинний сон у колясці не могло бути й мови. Це був концерт до 20-річчя гурту «Тартак» в FESTrepublic на Старознесенській. На початок концерту ми дещо запізнилися і, коли зайшли в зал, музика вже грала на повну. А це не надто сподобалось малечі. Тут треба зазначити, що в цьому закладі доволі цікавий вхід. Він позаду сцени, тому, щоб потрапити на свої місця, потрібно пройти найгаласливішою частиною залу. Заспокоївши доню, ми перемістилися у глиб залу. На цей концерт не резервували столик, вирішили, що Назарівні, можливо, сподобається танцювати разом з нами 🙂 Проте на концерті були наші друзі за столиком. Завдяки цьому нам вдалося залишити частину своїх речей біля них, що спростило нам життя. Малечі найбільше припав до душі невеликий поміст з ліхтариком. Саме навколо нього вона ходила майже весь концерт, підтанцьовуючи і усміхаючись всім навколо, відбираючи частину слави в цей вечір у Сашка Положинського. Ну, і оскільки концерт Тартака починався доволі пізно і тривав більше трьох годин, то до кінця ми зовсім трішки не дочекалися: наша донька вже дуже хотіла спати і почала капризувати. Але все ж вечір вдався на славу.

18379373_824758364349384_1739722644_o
Тартак. Фото Оксани Боровець

А вже зовсім недавно, в останній день квітня, четвертий свій концерт Назарівна відгуляла на Флюгерах Львова. Ми разом були на “Прокидання з Крихіткою”. Погода була дощова і ми вагались до останнього чи потрапимо. Та все ж хоч на частину концерту таки потрапили 😉 Попереду фестивальне літо, тож сподіваємось ще потанцювати під музику ще не одного виконавця і гуртів 😉

18193816_10155542871253287_1844606862470124431_n

Для тих, хто хоче сходити на концерт зі своїм малюком, але ще вагається чи варто, насмілимось дати декілька порад з власного досвіду:

  • якщо є така можливість, забронюйте собі столик – він допоможе не перебувати в натовпі, дозволить скласти біля себе свої речі (а їх, повірте, трохи буде 😉 ), надасть своєрідний плацдарм для термінового переодягання, якщо це необхідно;
  • намагайтеся приходити на концерт дещо завчасно – це дозволить уникнути тисняви на вході перед початком концерту і допоможе малюку легше адаптуватися до нових обстановин;
  • те саме стосується кінця концерту: радимо вийти перед самим його завершення, щоб уникнути тисняви на виході та черги до гардеробу. Або ж пропустити всіх вперед і готуватися виходити останнім ;);
  • запрошуйте на концерт друзів, які теж мають малюків. Гуртом і батька легше бити, не те, що на концерт ходити з малюками;
  • намагайтесь врахувати стандартний розклад сну своєї дитини, щоб концерт не припав на той момент, коли малюк саме захоче спати. Хоч із меншими дітками то трішки простіше, принаймні так було у нас. Назарівна засинала навіть за великого галасу;
  • з власного досвіду – з малюком краще ходити на гурти, музика яких спокійніша. Натанцювавшись під пісні «Тартака», Назарівна потім підтанцьовувала і уві сні і частіше прокидалась, ніж звичайно. Хоча це може бути не показник;
  • ну і останнє, але найважливіше, про що ми вже згадували: будьте готовими в будь-який момент встати і вийти, якщо це буде потрібно.

Це все наразі 🙂 Діліться в коментарях своїм досвідом, задавайте запитання і не забувайте змалку привчати свою малечу до якісної української музики!

Advertisements