Найперша довга мандрівка Назарівни була в Ужгород, до дідуся та бабусі. Їй тоді ще не було й двох місяців, і дорога в 270 кілометрів в одну сторону та ще й через перевал була для нас викликом.

age2 місяці    distance260 км   time4.5 год

Вже тепер ми можемо сміло можемо сказати, що це були “золоті часи”. Дитина спить міцно по 2 години і ти можеш спокійно собі їхати, не переживаючи як її забавити.

Як ми до неї готувались? Що брати з собою у мандри?

Спочатку потрібно було впакувати речі, які могли б нам бути потрібними. Ось наш список, що ми брали в дорогу з двохмісячною дитиною:

  1. Памперси – в розрахунку 9-10 шт. на день (в кожного звісно своя норма, в нас тоді було так).
  2. Крем або присипка, залежить чим ви користуєтесь.
  3. Вологі серветки.
  4. Переносний пеленатор/одноразова пеленка або щось, що можна підстелити під дитину при переодяганні в машині/на заправці, чи де ви будете зупинятись/жити.
  5. Подушка для годування, якщо ви нею користуєтесь, або ж можна просто плед чи щось м’яке покласти на руку.
  6. Одяг для прогулянки – комбінезон, чи щось відповідне по погоді + запасний варіант на випадок потепління/похолодання.
  7. Одяг для сну: найкраще малеча спала у флісових “чоловічках”.
  8. Одяг на день: “бодік” + штанці і шкарпетки, або суцільний “чоловічок” в розрахунку 2 комплекти на день на випадок аварій 🙂
  9. Аптечка. На той час в ній ми мали лише дитячий панадол і гліцеринові свічки.
  10. Покривало або коцик, щоб накрити в машині або ж на прогулянці
  11. Коляска або інший “транспорт” для прогулянок.
  12. Шапочка тепліша і легша в залежності від погоди.
  13. Іграшки. На цьому етапі найбільше доня цікавилась іграшками, які можна притулити до себе і звісно музичними, типу мобіля. Тож більше нічого з собою не мали.
  14. Перехідники до автолюльки, щоб можна було її чіпляти до бази (коліс) коляски. Бо ми свої забули (нам пощастило, що Назарівни двоюрідний братик вже старший і ми могли  гуляти в його возику.

І не забудьте речі для себе. Найсмішніше, що їх у вас буде набагато менше і тут вже чоловіки не зможуть закинути жінкам, про те, що вони беруть з собою валізу одягу. Принаймні так було в мене. На вихідні в мене був лише кульочок одягу. Це, мабуть, найменше, що коли-небудь брала в мандрівку 🙂

Всі речі Назарівни зайняли 30-літровий рюкзак. Ах, так, забули сказати, що саме в цю подорож, окрім бази від коляски, ми ще й вирішили взяти друге ліжечко, яке нам позичили знайомі, щоб мала могла спокійно спати в бабці і діда. Тож машина була просто переповнена. Виїзд ми запланували так, що малеча якраз мала спати. Так і сталось, як тільки ми виїхали з міста – вона заснула.

Перед виїздом ми запитала неонатолога чи не буде стресом для дитини переїзд через перевал і що робити, якщо їй закладе вушка і вона буде плакати. Лікар сказала, щоб ми не переживали, клімат Закарпаття дуже добрий і піде їй тільки на користь. Та якщо б вона плакала, наперед чи на перевалі, – дати дитині попити. Ми на грудному вигодовуванні, тож їжу і пиття маємо завжди з собою.

В машині Назарівна була одягнута легше, ніж зазвичай на прогулянці – лише тоненький “чоловічок” і флісовий комбінезон. Шапочка була теж легкою. Потрібно розуміти, що дитина не має бути перегрітою і мокрою. Бо автолюлька з її вставкою також дає їй тепло і тому дитина має почувати себе комфортно і не скутою в ній. Тож підбирайте одяг для далеких подорожей легший і зручний, щоб він не сковував рухів дитини. Якщо вам буде потрібно вийти з машини з дитиною чи самим, то вам у пригоді стане покривало або плед, про які ми писали вище. Ви зможете накрити дитину, або загорнути її в нього і спокійно перейтись до заправки чи будинку. Оскільки автолюлька досить легко кріпиться до сидіння авто, то ви можете також відчепити її і, не витягаючи дитину з неї, вийти з машини куди вам буде потрібно.

На щастя, наша перша подорож була успішною, і наша малеча досить спокійно перенесла переїзд. По дорозі ми зупинялись лише один раз, щоб нагодувати її і поміняти памперс. Це якраз була десь середина дороги, дві години як ми виїхали зі Львова. Трошки порозглядавшись, Назарівна за якийсь час знову заснула і ми щасливо добрались до батьківського дому.

Погода тоді видалась на славу. Нас вітало “Сонячне Закарпаття”. Це був початок квітня, а температура в день на сонці була десь +16. Тож ми не лише провідали бабцю з дідусем, але й насолодились свіжими і теплими весняними днями.

img_20160403_161820

Подорож назад пройшла також без проблем. Хоч у Львові не було так сонячно і тепло, та ми були раді бути вдома.

Гарних і вдалих вам мандрів!

Advertisements